претекст
ПРЕТЕ́КСТ, у, ч., заст., книжн.
Привід.
Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)