претекст
ПРЕТЕ́КСТ, у, ч., заст., книжн. Привід.
Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (Сам., II, 1958, 219).
Словник української мови (СУМ-11)