претекст

ПРИ́ВІД (обставина, з якої виникає підстава для чогось), ЗА́ЧІПКА, ПРИ́ЧІПКА розм., ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ГАЧО́К розм., ПРЕТЕ́КСТ книжн., ПРИТО́КА діал. Він наважився піти до неї.. Правда, не одразу. Спочатку довго шукав приводу (В. Габор); Еймунд вирішив, що якраз з'явилася добра зачіпка до розмови з князем про платню для дружини (П. Загребельний); Машинально поклала Тамара книжку на етажерку. І не думала повертати цей томик. Це було лише причіпкою до розмови (А. Хижняк); Чи ж десятникові багацько тра приключок, щоб зайти у чиюсь хату? (А. Кримський); Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (В. Самійленко); Сама доля дала йому притоку журитися, а він не журився! (Лесь Мартович). — Пор. I. 1. підста́ва.

Значення в інших словниках

1. претекст — Прете́кст: — підстава, привід [43]  Словник з творів Івана Франка
2. претекст — прете́кст іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. претекст — див. ПРИВІД.  Словник синонімів Караванського
4. претекст — -у, ч., заст., книжн. Привід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. претекст — див. предлог, повод, позір, придирка, увертка  Словник чужослів Павло Штепа
6. претекст — ПРЕТЕ́КСТ, у, ч., заст., книжн. Привід. Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (В. Самійленко).  Словник української мови у 20 томах
7. претекст — пре́текст підстава, привід, причина (ст): Кілька разів вернеться, пристане, буде навіть думати, чи не варто було б наздігнати дівчину і під претекстом, що йому зробилося слабо, не впроситися на ніч до неї до хати (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. претекст — Причина, привід, неправда  Словник застарілих та маловживаних слів
9. претекст — Прете́кст, -ту; -те́ксти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. претекст — ПРЕТЕ́КСТ, у, ч., заст., книжн. Привід. Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (Сам., II, 1958, 219).  Словник української мови в 11 томах