претихо
ПРЕТИ́ХО, присл., також у сполуч. зі сл. тихо, розм.
Дуже тихо.
Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)ПРЕТИ́ХО, присл., також у сполуч. зі сл. тихо, розм.
Дуже тихо.
Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)