претихо

ПРЕТИ́ХО, присл., також у сполуч. із сл. тихо, розм. Дуже тихо.

Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (Донч., Секрет, 1947, 23).

Значення в інших словниках

1. претихо — прети́хо прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. претихо — присл., також у сполуч. зі сл. тихо, розм. Дуже тихо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. претихо — ПРЕТИ́ХО, присл., також у сполуч. зі сл. тихо, розм. Дуже тихо. Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах