префект
ПРЕФЕ́КТ, а, ч.
1. У стародавньому Римі – особа, що обіймала військову, адміністративну або судову посаду.
[Кай Летіцій (сухо):] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю, та й іншому ламати не дозволю, .. поки я зовусь префектом римським (Леся Українка);
Найкращий з префектів, Добрий правник і доглядач закону, Пегаз і в нестерпні Роки тиранства гадав, що законів додержувать треба (М. Зеров).
2. У деяких країнах (зокрема у Франції) – урядовий чиновник, що очолює управління в адміністративно-територіальній одиниці (департаменті).
Генерал Батіс змушений був усунути Себастьяна із поста столичного префекта, аби заспокоїти громадськість... (Ю. Бедзик);
Дуже велика була у Франції роль чиновників .. Префект департаменту, призначений міністром внутрішніх справ, міг скасувати всяке рішення муніципалітету (з навч. літ.).
3. У деяких країнах – начальник міської поліції.
[Бей (до Селіма):] Подайте мені заяву на папері .. Дайте місцевому префектові підпис про невиїзд з міста до розв'язання вашого питання (В. Самійленко).
4. У царській Росії – інспектор духовної семінарії (з часів Петра І).
Та й вибили, поповича Дрібними різками... “Бодай же ви погинули, Префекти з книжками.” (Я. Щоголів);
Київська Академія здавалася мені Атенами науки, і марив я нею, і вітець префект перейнявся моїми скорботами та написав листа до ректора, свого колишнього спудея, аби той вписав мене до класу діалектики (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)