префіксація

ПРЕФІКСА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів.

Як основні засоби словотвору суфіксація і префіксація в діалектах часто виявляють певні особливості порівняно з літературною мовою (з наук. літ.);

Префіксація охоплювала все більше дієслівних основ, стаючи продуктивним засобом у системі видового формотворення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. префіксація — префікса́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. префіксація — [преиф'іксац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. префіксація — -ї, ж., грам. Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. префіксація — префікса́ція приєднання префіксів (приставок) до кореня чи основи як засіб утворення слів та їхніх форм.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. префіксація — ПРЕФІКСА́ЦІЯ, ї, ж., грам. Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів. Як основні засоби словотвору суфіксація і префіксація в діалектах часто виявляють певні особливості порівняно з літературною мовою (Мовозн., XIII, 1955, 100).  Словник української мови в 11 томах