пречувати
ПРЕЧУВА́ТИ, а́є, недок., заст., поет.
Передчувати.
[Мавка:] Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати... (Леся Українка);
Душа в тривозі, мов щось пречуває... Аж ось... Що там чорніє на путі? (М. Вороний).
Словник української мови (СУМ-20)