пречувати
ПРЕЧУВА́ТИ, а́є, недок., заст., поет. Передчувати.
[Мавка:] Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати… (Л. Укр., III, 1952, 252);
Душа в тривозі, мов щось пречуває… Аж ось… Що там чорніє на путі? (Вороний, Вибр., 1959, 140).
Словник української мови (СУМ-11)