пречувати

ПЕРЕДЧУВА́ТИ, ПРЕЧУВА́ТИ заст., поет., ПРОЧУВА́ТИ діал. — Док.: передчу́ти, прочу́ти. Всі передчували, що скоро бій (А. Хижняк); (Мавка:) Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати (Леся Українка); Князь немов прочував біду (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. пречувати — пречува́ти дієслово недоконаного виду передчувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. пречувати — -ає, недок., заст., поет. Передчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пречувати — ПРЕЧУВА́ТИ, а́є, недок., заст., поет. Передчувати. [Мавка:] Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати... (Леся Українка); Душа в тривозі, мов щось пречуває... Аж ось... Що там чорніє на путі? (М. Вороний).  Словник української мови у 20 томах
4. пречувати — ПРЕЧУВА́ТИ, а́є, недок., заст., поет. Передчувати. [Мавка:] Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати… (Л. Укр., III, 1952, 252); Душа в тривозі, мов щось пречуває… Аж ось… Що там чорніє на путі? (Вороний, Вибр., 1959, 140).  Словник української мови в 11 томах