пречудесний
ПРЕЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм. Те саме, що пречудо́вий.
Ти [Шон О’Кейсі] знайомиш люд свій чесний з нашим чесним та могутнім. Ти апостол пречудесний, що пройнявсь увесь майбутнім (Тич., II, 1957, 169);
Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! Верби, тополі, вишні (Ковінька, Кутя.., 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)