пречуття
ПРЕЧУТТЯ́, я́, с., заст., поет.
Передчуття.
У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (М. Старицький);
Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (М. Вороний);
Прощайте! Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети: Спокійно, в пречутті блаженної дрімоти (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)