пречуття
ПРЕЧУТТЯ́, я́, с., заст., поет.
Передчуття.
У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (М. Старицький);
Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (М. Вороний);
Прощайте! Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети: Спокійно, в пречутті блаженної дрімоти (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пречуття — пречуття́ іменник середнього роду поет., арх. Орфографічний словник української мови
- пречуття — -я, с., заст., поет. Передчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пречуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Словник синонімів української мови
- пречуття — ПРЕЧУТТЯ́, я́, с., заст., поет. Передчуття. У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах