1. Словник української мови в 11 томах

пречуття

ПРЕЧУТТЯ́, я́, с., заст., поет. Передчуття.

У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (Стар., Облога.., 1961, 68);

Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (Вороний, Вибр., 1959, 169);

Прощайте! Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети: Спокійно, в пречутті блаженної дрімоти (Рильський, II, 1960, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пречуття — пречуття́ іменник середнього роду поет., арх. Орфографічний словник української мови
  2. пречуття — -я, с., заст., поет. Передчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пречуття — ПРЕЧУТТЯ́, я́, с., заст., поет. Передчуття. У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (М. Словник української мови у 20 томах
  4. пречуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Словник синонімів української мови