прибиток
ПРИБИ́ТОК, тку, ч., заст.
Прибуток (у 3 знач.).
Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать (І. Котляревський);
Скаже Катря: “Нащо те кохання у світі?” А Маруся: “А коли серце кохає – як не кохати?” Катря собі: “Який прибиток з тих любощів, – чи ж варті?” (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)