прибиток
ПРИБИ́ТОК, тку, ч., заст. Прибуток (у 4 знач.).
Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать (Котл., І, 1952, 138);
Скаже Катря: «Нащо те кохання у світі?» А Маруся: «А коли серце кохає — як не кохати?» Катря собі: «Який прибиток з тих любощів, — чи ж варті?» (Вовчок, І, 1955, 229).
Словник української мови (СУМ-11)