приблукати
ПРИБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
Те саме, що приблуди́тися.
Лемішковський приблукав до гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима Зосі (І. Нечуй-Левицький);
Скільки всіляких ласощів росте на степу, яких можна попоїсти і потім приблукати до батька, що пасе ватагу панських овець (Ю. Яновський);
* Образно. Врешті важкий пакет із сургучевими замками приблукав і до них (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)