приблудько

ПРИБЛУ́ДЬКО, а, ч., зневажл., рідко.

Те саме, що приблу́да 1.

Його штовхали крізь весь загін до Чубенка, всі пізнавали рудого фельдшера, підступного приблудька, кожне не жалувало рук (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. приблудько — приблу́дько іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. приблудько — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
3. приблудько — -а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що приблуда 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приблудько — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.  Словник синонімів української мови
5. приблудько — ПРИБЛУ́ДЬКО, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що приблу́да 1. Його штовхали крізь весь загін до Чубенка, всі пізнавали рудого фельдшера, підступного приблудька, кожне не жалувало рук (Ю. Янов., II, 1958, 212).  Словник української мови в 11 томах