прибільшувати
ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПРИБІЛЬША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ЛЬШИТИ, шу, шині, док., кого, що і без прям. дод., розм.
1. Робити більшим за об'ємом, кількістю і т. ін.
– Воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка);
Декому здалось, що не тільки не зменшили панщини, але ще прибільшили (І. Нечуй-Левицький);
// безос. Збільшуватися об'ємом, кількістю і т. ін.
Тим часом людей прибільшило. Прибігали шахтарі з другої шахти (Б. Грінченко);
// Робити що-небудь більш відчутним; сприяти інтенсивнішому прояву чогось.
Іти до Ясенева цілою бандою – таки то було велике ризико [риск] .. Але все те лиш прибільшувало гострість усолоди (Г. Хоткевич);
Все, що стрічалося, що вбачалося, .. прибільшило щастячка й радощів (Марко Вовчок);
Недавня розмова з чоловіком вже навела на Леміщиху сумну думку про розставання з своєю дитиною. Вона прибільшила свою ласку (І. Нечуй-Левицький);
// рідко. Посилюватися у своєму прояві.
Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи (Панас Мирний).
2. Те саме, що перебі́льшувати 2.
[Василь:] Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи. Шановні добродійки й добродії! Ви прибільшуєте моє значіння (В. Самійленко);
Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)