привчений
ПРИ́ВЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до привчи́ти 1.
Його діти, син 17-ти літ і дочка 15-ти, привчені до давньої науки, вірні давній [еллінській] релігії (Леся Українка);
Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані, привчені до суворості й стриманості (П. Загребельний);
Дві дівчини, привчені до шиття, сіли коло порога й вишивали сріблом бережки до кунтуша (І. Нечуй-Левицький);
Привчений кінь уже за звичкою зупиняється сам і жде, коли хазяйські руки не смикнуть за віжки (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)