привчений
ПРИ́ВЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до привчи́ти 1.
Його діти, син 17-ти літ і дочка 15-ти, привчені до давньої науки, вірні давній [еллінській] релігії (Леся Українка);
Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані, привчені до суворості й стриманості (П. Загребельний);
Дві дівчини, привчені до шиття, сіли коло порога й вишивали сріблом бережки до кунтуша (І. Нечуй-Левицький);
Привчений кінь уже за звичкою зупиняється сам і жде, коли хазяйські руки не смикнуть за віжки (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привчений — при́вчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- привчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до привчити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- привчений — Навчений, звиклий, призвичаєний, (звір) освоєний Словник чужослів Павло Штепа
- привчений — ПРИ́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привчи́ти 1. Його діти, син 17-ти літ і дочка 15-ти, …ривчені до давньої науки, вірні давній [еллінській] релігії (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах