1. Словник української мови в 11 томах

привчений

ПРИ́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привчи́ти 1.

Його діти, син 17-ти літ і дочка 15-ти, …ривчені до давньої науки, вірні давній [еллінській] релігії (Л. Укр., 111, 1952, 728);

Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані, привчені до суворості й стриманості (Загреб., Європа. Захід, 1961, 100);

Дві дівчини, привчені до шиття, сіли коло порога й вишивали сріблом бережки до кунтуша (Н.-Лев., VII, 1966, 45);

Привчений кінь уже за звичкою зупиняється сам і жде, коли хазяйські руки не смикнуть за віжки (Шиян, Баланда, 1957, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привчений — при́вчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. привчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до привчити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. привчений — Навчений, звиклий, призвичаєний, (звір) освоєний Словник чужослів Павло Штепа
  4. привчений — ПРИ́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до привчи́ти 1. Його діти, син 17-ти літ і дочка 15-ти, привчені до давньої науки, вірні давній [еллінській] релігії (Леся Українка); Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані... Словник української мови у 20 томах