пригадуватися

ПРИГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. кому і без дод. Поновлюватися, поставати в пам'яті; згадуватися.

[Олекса:] Ляжеш спать де-небудь у лісі, укриєшся буркою – не спиться, зараз пригадується своє село, рідна хата, ти і мати (С. Васильченко);

Пригадується йому гарячий полудень (Григорій Тютюнник);

Мені пригадується, що перед тим, як почати танки, хтось виступав, хтось співав і хтось декламував (І. Микитенко);

Їй пригадалося, як Йосип спалахнув на неї того вечора, коли вони уперше до свекра у хату вступили (Панас Мирний);

Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками – таким зараз пригадався Данькові батько (О. Гончар).

2. розм., рідко. Нагадувати про себе, давати знати про себе.

Високоповажаний і дорогий пане Володимире! Пригадуюсь, бо я ще живий, хоч ледве дихаю (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. пригадуватися — прига́дуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пригадуватися — -уюся, -уєшся, недок., пригадатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 кому і без додатка. Поновлюватися, поставати в пам'яті; згадуватися. 2》 розм., рідко. Нагадувати про себе, давати знати про себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригадуватися — ПРИГА́ДУВАТИСЯ (відтворюватися у пам'яті), ЗГА́ДУВАТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ), ПРИХО́ДИТИ НА ПА́М'ЯТЬ, НАГА́ДУВАТИСЯ розм., ВОСКРЕСА́ТИ книжн. — Док.  Словник синонімів української мови
4. пригадуватися — ПРИГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. кому і без додатка. Поновлюватися, поставати в пам’яті; згадуватися.  Словник української мови в 11 томах