пригашувати
ПРИГА́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИГАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИГАСИ́ТИ, ашу́, а́сиш, док., що.
1. Зменшувати горіння чого-небудь, поступово гасити (світло, вогонь).
– Оце мчить становий, аж осі горять .. – Гляди, й почне пристав і слідчий пригашувати ватру. Але тільки начальство і стражники добралися до місця пожежі, як від другого краю села загорівся новий ожеред (М. Стельмах);
Встала [Малуша] з лави, пригасила трохи у вогнищі жар і запалила свічку (С. Скляренко);
Водії пригасили фари машин, що снують понад кар'єром (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста, І мозок виїда, і серце пригаша (А. Кримський);
Гостро блиснули очі Півторакожуха. Опустив голову, пригасив віями вогненний спалах в зорі своєму (Н. Рибак);
// перев. док. Загасити те, що горить, повністю.
– Зламаємо чавунку за станцією й перед станцією! І паровоз, – кажу, – пригасимо! (О. Кундзич);
– Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють (О. Гончар);
* Образно. Не дочекавшись від нас жодного слова у відповідь, неохоче пригасивши посмішку, раптом на очах змінився [юнак] – посмутнів (В. Козаченко);
// перен. Зменшувати яскравість чого-небудь.
Гнучка міць аж грала в кожному його русі, пломенілась в рум'янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (М. Стельмах);
Довгаста, темна зсередини хмарка напливла на місяць і пригасила його металічне блищання (Л. Первомайський);
// Приглушувати звук.
2. перен. Не давати чому-небудь розвинутися на повну силу.
Лікування в госпіталі, потім у клініці пригасило хворобу (Я. Гримайло);
// Зменшувати інтенсивність виявлення чогось.
Поетові [М. Бажанові] .. доводилось інколи пригашувати дослідницько-аналітичний пафос свого художнього мислення (з наук. літ.);
Заслання .. до села Михайловського під поліційний нагляд не могло пригасити волелюбного духу поета (М. Рильський);
// Припиняти (розмову, суперечку, думки і т. ін.).
Літо з своїм клопотом щоденним пригасило було такі думки (Б. Грінченко);
– Та годі вам, хлопці, – з докором пригасив суперечку Євген Панасович (В. Речмедін);
// Гамувати (емоції); гасити.
[Руфін:] Я хочу пал твій трохи пригасити (Леся Українка);
Чепіга кілька разів заспокійливо потрясав булавою, щоб пригасити розбурхані пристрасті (С. Добровольський);
// Змушувати забувати.
Я вмів боротися з собою І, пригасивши образ твій, Стрічавсь нежданно із тобою У снах, у пам'яті своїй (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)