пригоряти
ПРИГОРЯ́ТИ, я́є і ПРИГОРА́ТИ, а́є, недок., ПРИГОРІ́ТИ, ри́ть, док.
1. Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене).
Хліб пригорів;
// Обсмалюватися, обгоряти на вогні (про предмети).
Темне обличчя дідове проти заходу сонця позолочене, срібні його вуса мов у огні пригоріли, орлячі очі одблискують (С. Васильченко);
// Підгоряючи, відгонити димом, гаром.
[Оксана:] Що це так горілим тхне? [Ганя:] Ну? А, це у мене печеня пригоріла (О. Корнійчук);
Марудно Насті. Цілісінький ранок копається, а діла – мало. Ледве витопила в печі: борщ википів, каша пригоріла (В. Речмедін).
2. Висихати, в'янути від спеки.
– Відіслала косарів, – зітхнувши, сказала Килина Іванівна. – Он пригоріло і, хоч ти плач, сиплеться зерно (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)