пригощати
ПРИГОЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИГО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док.
1. кого і без прям. дод. Виявляючи велику увагу, гостинність, доброзичливість до кого-небудь, частувати їжею, питвом.
Гості таки бували в них мало не щотижня суботніх чи недільних вечорів. Зустрічали їх привітно, щиросердо, пригощали смачно й сито (В. Козаченко);
Хазяї гостей пригостили, почастували обідом. Гості подякували (Остап Вишня);
* Образно. Вміли сховати високі Карпати, Вміли пригощати, вміли напувати, Відвести від нього [О. Борканюка] силу навісну (Л. Забашта);
// також чим. Пропонувати з'їсти, випити запалити що-небудь.
Ходять по саду. Валя, як гостинний хазяїн, все показує, розповідає, пригощає то тим, то іншим (С. Васильченко);
– А дозвольте, товаришу герой, і дідові папіроскою побалуватись. – Прошу, – пригощує його Петро (А. Головко);
Посидіти запрошувала [баба Орина], чайком пригостити ладналась (Яків Баш).
2. кого, перен., розм. Бити, катувати, нищити кого-небудь.
– Скажи купцеві своєму, нехай зброї нам побільше везе, будемо незабаром шляхту пригощати... – мовив П'ятикоп, вертаючи охоронну грамоту сотникові (Н. Рибак);
Ви хочете напасти? .. Готуйтесь, королі! Ми так вас будемо стрічати, так шанувать, Гойдать, пригощувать – аж поки навік не клюнете землі (П. Тичина);
– Як луснув [Олійниченко] нагаєм по спині, так сорочка й прикипіла. – Та за що се так він пригостив тебе? (Б. Грінченко);
– Не підведи, – до кулемета Боєць звертався у думках, Й гашетки пріли у руках. – Ось бачиш, сунуть [фашисти] з очерету. Немов чорти, руді чорти... Отак їх, добре пригости!.. (М. Стельмах).
3. тільки док., заст. Погостювати.
Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)