пригощати
ПРИГОЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИГО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док.
1. перех. і без додатка. Виявляючи велику увагу, гостинність, доброзичливість до кого-небудь, частувати їжею, питвом.
Гості таки бували в них мало не щотижня суботніх чи недільних вечорів. Зустрічали їх привітно, щиросердо, пригощали смачно й сито (Коз., Листи.., 1967, 109);
Бідний останню курку заріже, а пригостить кума (Україна.., І, 1960, 48);
Хазяї гостей пригостили, почастували обідом. Гості подякували (Вишня, І, 1956, 413);
*Образно. Вміли сховати високі Карпати, Вміли пригощати, вміли напувати, Відвести від нього [О. Борканюка] силу навісну (Забашта, Вибр., 1958, 231);
// також чим. Пропонувати з’їсти, випити запалити що-небудь.
Ходять по саду. Валя, як гостинний хазяїн, все показує, розповідає, пригощає то тим, то іншим (Вас., Вибр., 1954, 263);
— А дозвольте, товаришу герой, і дідові папіроскою побалуватись. — Прошу, — пригощує його Петро (Головко, Літа.., 1956, 141);
Посидіти запрошувала [баба Орина], чайком пригостити ладналась (Баш, На.. дорозі, 1967, 181).
2. перех., перен., розм. Бити, катувати, нищити кого-небудь.
— Скажи купцеві своєму, нехай зброї нам побільше везе, будемо незабаром шляхту пригощати… — мовив П’ятикоп, вертаючи охоронну грамоту сотникові (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 24);
Ви хочете напасти?.. Готуйтесь, королі! Ми так вас будемо стрічати, так шанувать, Гойдать, пригощувать — аж поки навік не клюнете землі (Тич., І, 1957, 181);
— Як луснув [Олійниченко] нагаєм по спині, так сорочка й прикипіла. — Та за що се так він пригостив тебе? (Гр., II, 1963, 143);
— Не підведи, — до кулемета Боєць звертався у думках, Й гашетки пріли у руках. — Ось бачиш, сунуть [фашисти] з очерету. Немов чорти, руді чорти… Отак їх, добре пригости!.. (Стельмах, V, 1963, 52).
3. тільки док., неперех., заст. Погостювати.
Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (Граб., І, 1959, 370).
Словник української мови (СУМ-11)