пригощатися
ПРИГОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИГО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., розм.
1. чим і без дод. Споживати те, чим пригощають (при зустрічі, в гостях і т. ін.).
– Прошу вас, – вклонилась вона, – пригощайтесь, кава смачна, – і вийшла з кімнати (І. Цюпа);
Сяк-так пригостившись, Карнаух підсів до старшого чабана (О. Гончар);
Безперечно, найбільше всміхалося б йому пригоститися саме з нами, його давніми мисливськими знайомими, бо в нас можна було б не чекати, поки дадуть, а самому зажадати чарки до сніданку, обіду й вечері, як то бувало на полюванні в Сваром'ї (Б. Антоненко-Давидович);
Святковий гомін котився понад майданом, біля вогнищ дружинники й ремісники пригощалися з грубезних дубових бочок медами, наливаючи запашний напій у глибокі бронзові черпаки (О. Бердник);
* Образно. Сотник прочитав грамоту. – Твоє щастя, – сказав невдоволено, повертаючи її вершникові, – будь не государеве діло, ти б у мене пригостився за словеса свої (Н. Рибак).
2. тільки недок. Пас. до пригоща́ти.
Словник української мови (СУМ-20)