пригірок
ПРИ́ГІРОК, рідше ПРИГО́РОК, рка, ч.
Невеликий горб; пагорок.
Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Франко);
Невисоким пригірком, уздовж Бугу, посувається комбайн (з газ.);
В глибоких западинах біліють хати, зеленіють городи, чорніють тини, котрими помережані й пригорки (І. Нечуй-Левицький);
За кілька хвилин трактори повернули праворуч і .. полізли на пригорок, за яким починався рівний степ (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)