прижмур
ПРИ́ЖМУР, у, ч.
Злегка прикриті повіками очі.
Гладко причесаний німець у мундирі і валянках підійшов до Оксена, з прижмуром оглядаючи його (Григорій Тютюнник);
– Є відомості, що Ван-Саунгейнлер приземлився в глухому селищі дикунів на верхньому Оріноко, – сказав один із кореспондентів, ховаючи за товстими скельцями окулярів хитруватий прижмур очей (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)