прижмурений
ПРИЖМУ́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прижму́рити.
– Кхе-кхе, – почулося з-за дерева чиєсь нарочите кашляння. Кобзар побачив хитро прижмурені очі й сиву борідку, що смішно стрибала угору-вниз (С. Журахович);
Гриць лежав на постелі жовтий, як віск. Очі мав прижмурені, ніби спав (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)