прижмур
ПРИ́ЖМУР, у, ч. Злегка прикриті повіками очі.
Гладко причесаний німець у мундирі і валянках підійшов до Оксена, з прижмуром оглядаючи його (Тют., Вир, І964, 527);
— Є відомості, що Ван-Саунгейнлер приземлився в глухому селищі дикунів на верхньому Оріноко, — сказав один із кореспондентів, ховаючи за товстими скельцями окулярів хитруватий прижмур очей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)