призабувати

ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., кого, що, розм.

Забувати в якійсь мірі.

– Тим часом мене тут призабули (Ганна Барвінок);

Мама раз у раз писала з Кишинева: “Думай по-українськи, бо так плинно по-румунськи говориш, що я боюсь, там за рік зовсім призабудеш свою мову” (Ірина Вільде);

А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти ні на мене, ні на нікого не ворогуй (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. призабувати — призабува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. призабувати — див. забувати  Словник синонімів Вусика
3. призабувати — -аю, -аєш, недок., призабути, -уду, -удеш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призабувати — ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі. — Тим часом мене тут призабули (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах