1. Словник української мови у 20 томах

призабувати

ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., кого, що, розм.

Забувати в якійсь мірі.

– Тим часом мене тут призабули (Ганна Барвінок);

Мама раз у раз писала з Кишинева: “Думай по-українськи, бо так плинно по-румунськи говориш, що я боюсь, там за рік зовсім призабудеш свою мову” (Ірина Вільде);

А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти ні на мене, ні на нікого не ворогуй (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призабувати — призабува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. призабувати — див. забувати Словник синонімів Вусика
  3. призабувати — -аю, -аєш, недок., призабути, -уду, -удеш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призабувати — ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі. — Тим часом мене тут призабули (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах