1. Словник української мови у 20 томах

приз

ПРИЗ, у, ч.

Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні.

Їй вручили кришталеву вазу, повиту матроською стрічкою в золотих якірцях – найвищий приз (В. Кучер);

Мабуть, Тритузний теж мав за спиною неабиякий досвід цієї складної ходьби, бо почувався аж надто впевнено, наперед похвалявся: – Головний приз буде мій, це вже як собі хочте (О. Гончар);

Опинившись у лісі, Максим із полегкістю й радісно зітхнув, неначе виграв приз, поставивши рекорд бігу до призначеної точки одним духом (І. Багряний).

Бра́ти / взя́ти приз див. бра́ти;

(1) Перехідни́й приз – нагорода, яка переходить від переможця до переможця у кожному з наступних змагань.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приз — приз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. приз — див. НАГОРОДА. Словник синонімів Караванського
  3. приз — -у, ч. Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні. Перехідний приз — нагорода, яка переходить від переможця до переможця у кожному з наступних змагань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приз — Нагорода Словник чужослів Павло Штепа
  5. приз — (від франц. prix – вартість, ціна) винагорода, яку вручають переможцеві в змаганні, конкурсі; премія. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. приз — НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев. Словник синонімів української мови
  7. приз — Приз, -зу; при́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. приз — ПРИЗ, у, ч. Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні. Їй вручили кришталеву вазу, повиту матроською стрічкою в золотих якірцях — найвищий приз (Кучер, Голод, 1961, 48)... Словник української мови в 11 томах