призабувати
ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі.
— Тим часом мене тут призабули (Барв., Опов.., 1902, 317);
Мама раз у раз писала з Кишинева: «Думай по-українськи, бо так плинно по-румунськи говориш, що я боюсь, там за рік зовсім призабудеш свою мову» (Вільде, Троянди.., 1961, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- призабувати — призабува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- призабувати — див. забувати Словник синонімів Вусика
- призабувати — -аю, -аєш, недок., призабути, -уду, -удеш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- призабувати — ПРИЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., кого, що, розм. Забувати в якійсь мірі. – Тим часом мене тут призабули (Ганна Барвінок); Мама раз у раз писала з Кишинева: “Думай по-українськи, бо так плинно по-румунськи говориш... Словник української мови у 20 томах