Словник української мови у 20 томах

призвичаюватися

ПРИЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся і рідко ПРИЗВИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Починати сприймати що-небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного.

Я обімлів: ця дитина вже призвичаювалася марити про смерть, вона бажала її, сподівалася, як єдиного свого заступника (Л. Яновська);

[Килина:] Найкраще, коли людина призвичаюється не до розкошів і приймає без ремства те, що доля посилає (М. Кропивницький);

[Мартин:] Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було “Мартин, дядьку Мартине”, а тепер – пан! .. Нічого, призвичаяться! (І. Карпенко-Карий);

Коли роздивишся довкола На безбережне море зла, До лжі призвичишся (П. Грабовський);

// до кого. Знайомитися з ким-небудь ближче, звикати до когось.

– Я призвичаїлася до неї, бачу, що вона намислила добре, каже, круто треба з боярами галицькими поводитися (А. Хижняк);

// Ставати готовим до сприйняття чогось несподіваного, небезпечного, неприємного і т. ін.

В ці роки призвичаїлися люди до несподіванок (Іван Ле);

// Пристосовуватися до нових умов, обставин, освоюватися з чим-небудь.

[Матушка гуменя:] Хай, коли хоче [молодиця], живе у нас, придивляється до наших звичаїв, призвичаюється до наших порядків (Панас Мирний);

Після яскравого денного світла око не відразу призвичаїлось до зеленої сутіні (О. Донченко).

2. Виробляти в собі яку-небудь звичку.

Пишалися [люди великого світу] поганим знанням власної мови, а дітей взагалі російської мови не вчили, щоб вони призвичаювалися навіть думати по-французьки чи по-англійськи (О. Полторацький);

Він уже призвичаївсь завжди і в усьому коритися їй (Є. Кротевич);

// Здобувати навики, вміння виконувати яку-небудь роботу, займатися якоюсь справою; навчатися чого-небудь.

– Слухай мою команду! – вигукнув Марко, уже тут призвичаюючись до військового діла (Григорій Тютюнник);

Богатир відважний на ім'я Михайлик до того призвичаївся був безпомильно із башти високої пускати стрілу у ворога, що завше попадав їм у миску (П. Тичина);

За ці кілька днів тертя між бойовими частинами Захар призвичаївся уточняти обстановку (Іван Ле).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. призвичаюватися — призвича́юватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. призвичаюватися — див. звикати  Словник синонімів Вусика
  3. призвичаюватися — -ююся, -юєшся, недок., призвичаїтися, -аюся, -аїшся і рідко призвичитися, -чуся, -чишся, док. 1》 Починати сприймати що-небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного. || до кого. Знайомитися з ким-небудь ближче, звикати до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призвичаюватися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка...  Словник синонімів української мови
  5. призвичаюватися — ПРИЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся і рідко ПРИЗВИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Починати сприймати що-небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного.  Словник української мови в 11 томах