призвідця

ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, ч., розм.

Те саме, що призві́дник.

Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде);

Тим часом призвідці жахливої зради Всю зброю заможним уже роздали (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. призвідця — призві́дця іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. призвідця — див. заводей  Словник синонімів Вусика
3. призвідця — -і, ч., розм. Те саме, що призвідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призвідця — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.  Словник синонімів української мови
5. призвідця — ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що призві́дник. Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах