призиватися
ПРИЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЗВА́ТИСЯ, зову́ся, зове́шся, док., розм.
Іти на військову службу.
– Ми разом призивалися, – пояснив Павло, – а він уже два роки дома (В. Кучер);
Ото, коли ти призвався у флот і вона здерла з тебе за квартиру майже всі гроші.., то я влаштував їй таку парку [прочуханку], що моя стара на три дні збігла з дому (В. Логвиненко);
// тільки недок. Відбувати військову повинність.
Хлібом не годуй, – дай повчити! От натура! А вже делікатності – і не питай: нема й звання-заводу, а ще ж, певно, й не призивавсь (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)