призивати
ПРИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗВА́ТИ, зову́, зове́ш, док., кого, що.
1. Брати на військову службу.
Петро Тиша повернувся додому і застав повістку від воїнського начальника. Його призивали, як офіцера, до гетьманського війська (П. Панч);
Ще аж перед тією війною призвали мене у солдати, в кінний запас (К. Гордієнко).
2. рідко. Те саме, що кли́кати.
Туман поле покриває, Мати сина призиває: “Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку – Змию тобі головоньку” (з народної пісні);
Марусяк свиснув, призиваючи Марусю свистом, як собаку (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)