призма
ПРИ́ЗМА, и, ж.
1. Многогранник з двома рівними паралельними основами-многокутниками і боковими гранями – паралелограмами.
– Показуй хід рішення [задачі]. Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навскіс (П. Автомонов).
2. Тіло з прозорої речовини призматичної форми, перев. тригранник; використовується для розкладу складного світла, для зміни напрямку променів та інших цілей; застосовується в оптичних приладах.
Ми знаємо фізичний аналізатор – призму, що розкладає біле світло на окремі кольори (з навч. літ.);
Призми і пластинки, виготовлені з кристалів кам'яної солі, що одержані штучно, відзначаються великою прозорістю для теплових променів (з наук.-попул. літ.);
Заходимо до кімнати [будинку-музею Гете], що, як лабораторія, геть заставлена оптичними приладами. Денне біле світло розпромінюється [розкладається] в призмах, переломлюється у штучних восьмигранних кристалах, забарвлюється кольоровими фільтрами (І. Волошин).
△ (1) Пра́вильна при́зма – многогранник, основою якого є правильний многокутник;
(2) Пряма́ при́зма – многогранник, бокові грані якого перпендикулярні основам.
◇ (3) Крізь (че́рез) при́зму, перев. чого, чию, книжн.:
а) (зі сл. дава́ти, подава́ти, диви́тися і т. ін.) з певного погляду.
Оцінку значення класичної поеми [“Енеїди” І. Котляревського] Шевченко дає крізь призму усної народної творчості, сприймання твору народом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка);
Найбільш новаторські театри раз у раз вертаються до Софокла, Евріпіда, Шекспіра, Лопе де Вега. При цьому вони, звісно, подають глядачам цих геніальних драматургів у новому трактуванні, крізь призму сучасності (М. Рильський);
Та ще такий тепер час настав, що кожен .. може все розглядати крізь свою призму (Л. Костенко);
б) (перев. зі сл. сприйма́ти.) під впливом чого-небудь, у зв'язку з чимсь.
В моїй уяві крізь призму довгих літ і трагічної смерті того хлопчика його постать виросла понад свій дійсний розмір (І. Франко);
Душа моя вщерть виповнена тим коханням, і тому світ і людей, ба навіть природу, сприймаю через призму свого кохання (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)