прикажчиця

ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, ж., іст.

1. Жін. до прика́жчик 2.

– Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (І. Нечуй-Левицький).

2. Дружина прикажчика.

[Вустя:] Прибігла за зонтиком, бо ми оце зараз ідемо з прикажчицею до попаді в гості (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. прикажчиця — прика́жчиця іменник жіночого роду, істота арх.  Орфографічний словник української мови
2. прикажчиця — -і, ж., іст. 1》 Жін. до прикажчик 2). 2》 Дружина прикажчика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикажчиця — ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, жін., іст. 1. Жіночий рід до прикажчик 2. — Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 277). 2. Дружина прикажчика.  Словник української мови в 11 томах