прикажчиця
ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, ж., іст.
1. Жін. до прика́жчик 2.
– Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (І. Нечуй-Левицький).
2. Дружина прикажчика.
[Вустя:] Прибігла за зонтиком, бо ми оце зараз ідемо з прикажчицею до попаді в гості (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикажчиця — прика́жчиця іменник жіночого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
- прикажчиця — -і, ж., іст. 1》 Жін. до прикажчик 2). 2》 Дружина прикажчика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикажчиця — ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, жін., іст. 1. Жіночий рід до прикажчик 2. — Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 277). 2. Дружина прикажчика. Словник української мови в 11 томах