1. Словник української мови в 11 томах

прикажчиця

ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, жін., іст.

1. Жіночий рід до прикажчик 2.

— Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 277).

2. Дружина прикажчика.

[Вустя:] Прибігла за зонтиком, бо ми оце зараз ідемо з прикажчицею до попаді в гості (Марко Кропивницький, II, 1958, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикажчиця — прика́жчиця іменник жіночого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
  2. прикажчиця — -і, ж., іст. 1》 Жін. до прикажчик 2). 2》 Дружина прикажчика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикажчиця — ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, ж., іст. 1. Жін. до прика́жчик 2. – Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (І. Нечуй-Левицький). 2. Дружина прикажчика. Словник української мови у 20 томах