приказ

ПРИКА́З, у, ч.

1. іст. Адміністративно-судова установа, що керувала окремою галуззю центрального та обласного управління Росії XVI-XVII ст.

Кожен приказ не тільки відав певною галуззю державного управління, а й чинив суд, призначав покарання (Іст. СРСР, І, 1957, 154);

Никав Омелько там по розправах, а коли й щастило пробитись до будь-якого приказу, молодика, досить таки пошарпаного в дорозі, гнали геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).

Прика́з грома́дського призрі́ння — установа в царській Росії, що відала закладами, утримуваними на громадські кошти (дитбудинками, лікарнями, богадільнями і т. ін.).

У 1822 році Рудиківський залишив військову службу і працював у лікарні Київського приказу громадського призріння (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 23).

2. розм. Те саме, що розпоря́дження 2.

Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ, Щоб тілько в Віфлеємі били Малих дітей (Шевч., II, 1953, 302);

П’є, гуляє [Максим]; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле, що роблять на панів, навчає не слухатись їх приказів (Мирний, І, 1949, 214);

Прикази арештувати мене.. відновляються в належний спосіб об різдві святому (Л. Укр., IV, 1954, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приказ — -у, ч. 1》 іст. Адміністративно-судова установа, що керувала окремою галуззю центрального та обласного управління Росії в 16-17 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. приказ — Наказ, заказ, загад, заряд, припис, див. розказ, указ Словник чужослів Павло Штепа
  3. приказ — ПРИКА́З, у, ч. 1. іст. Адміністративно-судова установа, що керувала окремою галуззю центрального та обласного управління Росії XVI–XVII ст. Кожен приказ не тільки відав певною галуззю державного управління, а й чинив суд, призначав покарання (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. приказ — Приказ, -зу м. Приказъ. Біда не знає приказу. Ном. № 2204. Словник української мови Грінченка