прикажчицький
ПРИКА́ЖЧИЦЬКИЙ, а, е, іст.
Прикм. до прика́жчик 1, 2.
Кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: – Гей, люди! Економія вже пише контракти! (М. Стельмах);
Вчився [Валерик] тільки на високі бали, краще за всіх отих своєкоштних ябедників, прикажчицьких синків (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)