приказка
ПРИ́КАЗКА, и, ж.
Поширений у мові влучний, часто римований вислів, близький до прислів'я, але без властивого прислів'ю повчального змісту.
– Сім дочок, та це випадає сім весіллів .. Дочки, правда, шкода; “але шкода, та не вигода!” як кажуть в приказці (І. Нечуй-Левицький);
Він знав, що то найми... “Босий дохід, а голодна харч; зрання води, в полуднє пити, а ввечері бити”, – як каже жартівлива приказка (М. Коцюбинський);
Переливами різних фарб коштовних самоцвітів виграють глибокі за змістом, блискучі за формою, зовсім маленькі розміром перлини мудрості народної – прислів'я та приказки, дотепи, примовки і т. п (М. Рильський);
Байдужих, – ні до ради, ні до звади, – байдужих приказок нема! В них – темперамент народів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)