приказковий
ПРИКАЗКО́ВИЙ, а, е.
Стос. до приказки.
А може, як справжнього щастя зазнає [Гордій].., то якось воно й та відмова наблизиться до його. А може? – казав він сам собі, добре розуміючи, що се та приказкова соломина, що за неї хапається людина втопаючи (Б. Грінченко);
// Такий, як у приказці.
З другого боку, закінчення поезій Шевченка часто мають підсумовуюче приказковий характер (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)