приказковий

ПРИКАЗКО́ВИЙ, а, е. Стос. до приказки.

А може, як справжнього щастя зазнає [Гордій].., то якось воно й та відмова наблизиться до його. А може? — казав він сам собі, добре розуміючи, що се та приказкова соломина, що за неї хапається людина втопаючи (Гр., II, 1963, 111);

// Такий, як у приказці.

З другого боку, закінчення поезій Шевченка часто мають підсумовуюче приказковий характер (Курс історії укр. літ. мови. І, 1958, 231).

Значення в інших словниках

1. приказковий — приказко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приказковий — -а, -е. Стос. до приказки. || Такий, як у приказці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приказковий — ПРИКАЗКО́ВИЙ, а, е. Стос. до приказки. А може, як справжнього щастя зазнає [Гордій].., то якось воно й та відмова наблизиться до його. А може? – казав він сам собі, добре розуміючи, що се та приказкова соломина, що за неї хапається людина втопаючи (Б.  Словник української мови у 20 томах