прикевкувати

ПРИКЕ́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

Час від часу кевкати.

Вони (коні) притихли, доки він проїхав, а потім з гиканням та іржанням понеслися по дорозі, вибасовуючи та прикевкуючи (Григорій Тютюнник).